повіситися
ПОВІСИТИСЯ, ішуся, ісишся, док. 1. Позбавити себе життя, заподіяти собі смерть через повішення. [Гострохвостий:] Присягаюсь, що не піддурюю. Бодай я завтрішнього [завтрашнього] дня не діждав, бодай я завтра повісився на своїх ремінних пасах, в своїй хаті (Н.-Лев., II, 1956, 495); Мало не всі з присутніх когось із рідні отоді втратили: Гармаші - батька; дядько Мусій - племінницю, Євменову дочку, що з наруги повісилась (Головко, II, 1957, 404).
2. рідко. Зайняти висяче положення.
@ Повіситися на шию кому - нав'язатися комусь, причепитися до кого-небудь (про нескромних жінок). Повісилась [Оксана] на шию копитанові [капітанові], захотіла разом панею бути (Кв.-Осн., II, 1956, 456).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | повішуся | повісимося |
2 особа | повісишся | повіситеся |
3 особа | повіситься | повісяться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | повісився | повісилися |
Жіночий рід | повісилася | |
Середній рід | повісилося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | повісьмося | |
2 особа | повісься | повісьтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | повісившись |