погавкати
ПОГАВКАТИ, аю, аєш, док. 1. Гавкати якийсь час. Пес погавка та й затихне... (Граб., І, 1959, 573); Знадвору крик: «Кукуріку!! гав, гав, гав!» [Начальник поліції (грозячи до вікна): ] Каналії! Ось я вам дам! я вас покукурікаю, я вас погавкаю (Л. Укр., IV, 1954, 239).
2. перен., вульг. Те саме, що поговорити 2. - Душогуб! Щоб тобі руки повикручувало, а ноги каменем потрощило. - Ти довше погавкай, то я тобі й без каменя потрощу (Тют., Вир, 1964, 445).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | погавкаю | погавкаємо |
2 особа | погавкаєш | погавкаєте |
3 особа | погавкає | погавкають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | погавкав | погавкали |
Жіночий рід | погавкала | |
Середній рід | погавкало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | погавкаймо | |
2 особа | погавкай | погавкайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | погавкавши |