погамований
ПОГАМОВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до погамувати. На ньому [човні], крім гребців, були..: старець Данило.. і один його ученик, молодий іще чернець з чорними, блискучими очима і з виразом упертої, нічим не погамованої волі (Фр., IV, 1950, 156); Сашко змовчав.. і без жодного слова, з ледь погамованою образою, вийшов надвір (Ю. Бедзик, Серце.., 1961, 150); // у знач. прикм. Нартал випускає з рук кухля і кидається на лаву, зовсім знесилений погамованим вибухом (Л. Укр., II, 1951, 406).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | погамований | погамована | погамоване | погамовані |
Родовий | погамованого | погамованої | погамованого | погамованих |
Давальний | погамованому | погамованій | погамованому | погамованим |
Знахідний | погамований, погамованого | погамовану | погамоване | погамовані, погамованих |
Орудний | погамованим | погамованою | погамованим | погамованими |
Місцевий | на/у погамованому, погамованім | на/у погамованій | на/у погамованому, погамованім | на/у погамованих |