погладити
ПОГЛАДИТИ, джу, диш, док., перех. 1. Провести долонею, рукою, пальцями по поверхні чого-небудь. Старшина засукав рукави, погладив довгого вуса (Коцюб., І, 1955, 37); Запевняють, що їй [відьмі] треба Лиш погладити рукою, Щоб свиня пропала сита, Або навіть віл здоровий (Л. Укр., IV, 1954, 167); Старий Мельхиседек погладив держака своєї шаблі (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 251); // Провести долонею, рукою, пальцями, вирівнюючи, розправляючи що-небудь. Дорош погладив маленькою рукою скатертину на столі (Тют., Вир, 1964, 163); // Проводячи долонею, рукою, пальцями, приголубити, попестити кого-, що-небудь. Дивиться Олександра, як її дитина рученята простягає до людей; як хто копієчку дасть, хто бублика, інший чорняву головку погладить (Вовчок, І, 1955, 34); Зовсім мале, безпорадне [лоша], воно.. довірливо йшло в руки бійців. Кожному захотілося погладити його (Гончар, III, 1959, 137); Вийме [Яшко] з пазухи [сопілку], ніжно по струпцях погладить, де розколинка скраю, пильно обдивиться і щось заговорить до неї, втішно так (Головко, І, 1957, 131); * Образно. Коли ж холодна зоря північна промінням руки погладить їй, вона загляне востаннє в вічі, заплаче й зникне в півтьмі глухій... (Сос., І, 1957, 317).
Погладити дорогу - випити на дорогу (для удачі, на щастя). - Ну, бери ж кубок, - каже гетьман, - да підкріпись на дорогу. До Чорної Гори не близький світ. Ось і ми погладимо тобі дорогу (П. Куліш, Вибр., 1969, 97); [Батько:] Вип'ємо ж на коней та погладимо гостині дорогу, та й будемо вертатись додому (Вас., III, 1960, 103); Погладити по голові (по голівці) кого - поблажливо поставитися до чиїх-небудь вчинків (звичайно недобрих), схвалити їх; похвалити. - За обман суду по голові не погладять, та й хуліганив ти. З ножем на жінку ви з Севою кинулись (Хижняк, Невгамовна, 1961, 28); Я помітила, що ти.. почав далеко щедріше розсилати листи, ніж було перше; за се, звісно, тебе варто по голівці погладить (Л. Укр., V, 1956, 18).
2. перен., розм. Ударити, побити кого-небудь. Фарона першого погладив По тім'ю гострим кладенцем [мечем] І добре так його ударив, Що сей вильнув наверх денцем (Котл., І, 1952, 255).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | погладжу | погладимо |
2 особа | погладиш | погладите |
3 особа | погладить | погладять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | погладив | погладили |
Жіночий рід | погладила | |
Середній рід | погладило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | погладьмо | |
2 особа | погладь | погладьте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | погладивши |