поглядіти
ПОГЛЯДІТИ, яджу, ядиш, док., розм. 1. неперех. Те саме, що подивитися 1, 2. Дивлюся - люди аж кишать... Що, думаю, за чудасія?! Покинув віз коло Гордія, А сам побіг, щоб поглядіть... (Гл., Вибр., 1957, 81).
2. перех. і неперех. Торкнутися, помацати що-небудь, шукаючи, перевіряючи. Погляділа кишеню, аж тютюнцю зо жменю (Сл. Гр.); [Куць (прикладає її руку до своїх грудей): ] Ось поглядіть, як серце тіпається (Мам., Тв., 1962, 424).
3. перех. Доглядати якийсь час. Пріську батько поглядить. Занеси-но її до батька, онде до стодоли (Л. Укр., III, 1952, 637).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | погляджу | поглядимо |
2 особа | поглядиш | поглядите |
3 особа | поглядить | поглядять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | поглядів | погляділи |
Жіночий рід | погляділа | |
Середній рід | погляділо | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поглядьмо | |
2 особа | поглядь | поглядьте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | поглядівши |