погон
ПОГОН, а, ч . Знак розрізнення у вигляді широкої нашивної або накладної смуги, прикріпленої до плечей військового чи іншого форменого одягу. Злегка обдряпаний твердим холодом гудзиків і погонів, Доря припав з довір'ям до батька (Коцюб., II, 1955, 373); Тепер на ньому був новий формений костюм з блискучими погонами інженер-майора тяги (Донч., VI, 1957, 193); Солідний провідник з сивими підстриженими вусами й акуратно пришитими залізничними погонами перевірив його квиток (Собко, Біле полум'я, 1952, 51).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | погон | погони |
Родовий | погона | погонів |
Давальний | погонові, погону | погонам |
Знахідний | погон | погони |
Орудний | погоном | погонами |
Місцевий | на/у погоні | на/у погонах |
Кличний | погоне | погони |