погородити
ПОГОРОДИТИ, роджу, родиш, док., перех. 1. Поставити огорожі, тини, паркани. - А бодай чорти спину городили Шпаченкові, як він оце мені погородив тини! (Н.-Лев., І, 1956, 176).
2. Закінчити городити (у 1 знач.). Козак старий - звали його Загайний - погородивши загородь [загороду], постановив вуллів [вуликів] чимало (Вовчок, І, 1955, 381).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | погороджу | погородимо |
2 особа | погородиш | погородите |
3 особа | погородить | погородять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | погородив | погородили |
Жіночий рід | погородила | |
Середній рід | погородило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | погородімо | |
2 особа | погороди | погородіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | погородивши |