погризти
ПОГРИЗТИ, зу, зеш; мин. ч. погриз, ла, ло; док., перех. 1. Гризти якийсь час. Свиня у панський двір залізла.. На смітнику кісток погризла (Гл., Вибр., 1951, 45); Хапає перо і пише, що тільки на думку спадає, але спадає таки небагато, через те, погризши досхочу перо, поет починає гризти олівець (Л. Укр., І, 1951, 301); * Образно. Тимко.. скрутив під рушником дулю. - Ось на, погризи. А на вулицю ходив і ходитиму, тебе не спитаю (Тют., Вир, 1964, 8).
2. Те саме, що згризти 1. Голодний.., погризши хліб, у страшних корчах сконав (Довж., І, 1958, 244).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | погризу | погриземо |
2 особа | погризеш | погризете |
3 особа | погризе | погризуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | погриз | погризли |
Жіночий рід | погризла | |
Середній рід | погризло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | погризімо | |
2 особа | погризи | погризіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | погризши |