погромлений
ПОГРОМЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до погромити; // у знач. прикм. Смирнов був у погромленій кімнаті сам (Смолич, Мир.., 1958, 234); Погромлена шляхта безладними табунами добігала до валів (Кач., II, 1958, 444); // погромлено, безос. присудк. сл. - Оце я вештаюсь тут і до усього приглядаюсь - навідавсь я, накинув оком на те, що після чигиринського погромища зосталось од Корсуня, од Богуслава, од Брацлава. Хоч воно скрізь і погромлено, але там можна буде збудувать добрі фортеці (Морд., І, 1958, 104).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | погромлений | погромлена | погромлене | погромлені |
Родовий | погромленого | погромленої | погромленого | погромлених |
Давальний | погромленому | погромленій | погромленому | погромленим |
Знахідний | погромлений, погромленого | погромлену | погромлене | погромлені, погромлених |
Орудний | погромленим | погромленою | погромленим | погромленими |
Місцевий | на/у погромленому, погромленім | на/у погромленій | на/у погромленому, погромленім | на/у погромлених |