погрюкати
ПОГРЮКАТИ, аю, аєш, док. Грюкати якийсь час. Погрюкав [Чоловік] у двері. Ніхто - нічого (Три золоті сл., 1968, 94); Знадвору долетіло до вух їй - гуркнув у двері в льох і хрипло: - Ти, ти, гляди мені, я тебе погрюкаю! (Головко, II, 1957, 175); // Піти, грюкаючи. Довго шукав [Йонька] рукавиці, батіг, хурчав загаслою люлькою, нипаючи по всіх закапелках. Нарешті погрюкав чобітьми надвір (Тют., Вир, 1964, 521).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | погрюкаю | погрюкаємо |
2 особа | погрюкаєш | погрюкаєте |
3 особа | погрюкає | погрюкають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | погрюкав | погрюкали |
Жіночий рід | погрюкала | |
Середній рід | погрюкало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | погрюкаймо | |
2 особа | погрюкай | погрюкайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | погрюкавши |