погукування
ПОГУКУВАННЯ1, я, с. Дія за знач. погукувати1.
ПОГУКУВАННЯ2, я, с. Дія за знач. погукувати2 і звуки, утворювані цією дією. Христя мерщій тікає у двір; а за нею слідом погукування та вигукування (Мирний, III, 1954, 81); Коні, звеселіло помахуючи головами, без підганяння і погукування всмикнули воза в гостинно розчинені ворота (Загреб., Диво, 1968, 159).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | погукування | погукування |
Родовий | погукування | погукувань |
Давальний | погукуванню | погукуванням |
Знахідний | погукування | погукування |
Орудний | погукуванням | погукуваннями |
Місцевий | на/у погукуванні | на/у погукуваннях |
Кличний | погукування | погукування |