подертися
ПОДЕРТИСЯ і ПОДРАТИСЯ, деруся, дерешся; мин. ч. подерся, лася, лося і подрався, дралася, лося; наказ. сп. подерися. 1. Док. до дертися і дратися 1, 2, 4. Його біла сорочка почорніла від бруду, солом'яний бриль подерся (Бойч., Молодість, 1949, 134); Він кинувся на стежку й подерся на гору між терном (Н.-Лев., III, 1956, 225); Подрались, мов на сміх, Наче діти по граки, По дубах тих козаки (Манж., Тв., 1955, 170); Яких там.. не було дерев, кущів.. Одно стовпом подралось догори.., друге кущем розпустило свої віти (Стор., І, 1957, 366); Дяк мерщій подрався поміж людьми в кухню (Мирний, III, 1954, 86); Злодій не міг далеко втекти. Навряд, щоб він пішов у сопки й подерся в темряві крізь кущі та тайгу (Трубл., І, 1955, 85); Подерлися, як пес з котом (Сл. Гр.); * Образно. По горі бузок подрався (Горд., Дівчина.., 1954, 136).
2. Подряпатися об що-небудь гостре. Біг [Еней] так, що сам себе не чув; ..Увесь об колючки подрався (Котл., І, 1952, 124).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | подеруся | подеремося |
2 особа | подерешся | подеретеся |
3 особа | подереться | подеруться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | подерся | подерлися |
Жіночий рід | подерлася | |
Середній рід | подерлося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | подерімося | |
2 особа | подерися | подеріться |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | подершись |