подівувати
ПОДІВУВАТИ, ую, уєш, док. Дівувати якийсь час. Дуже мене молоденькою засватано,.. не довелось мені як слід і подівувать, косою посвітить (Морд., І, 1958, 96); - Чого ж твоя Варвара в стрічках?.. - Бо вона ще не дожила до ваших років. Їй теж хочеться подівувати ... (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 144).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | подівую | подівуємо |
2 особа | подівуєш | подівуєте |
3 особа | подівує | подівують |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | подівував | подівували |
Жіночий рід | подівувала | |
Середній рід | подівувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | подівуймо | |
2 особа | подівуй | подівуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | подівувавши |