пожилець
ПОЖИЛЕЦЬ, льця, ч. 1. Те саме, що жилець 1; мешканець. З кожного подвір'я виглядали цілими сім'ями пожильці (Гончар, III, 1959, 91); Знайоме парадне, сходи, двері з довгим списком пожильців, де проти кожного прізвища цифра - скільки йому дзвонити (Дмит., Розлука, 1957, 210); // Той, хто наймає у кого-небудь квартиру; квартирант. - А дітей у вас, певно, з десятеро. Я не приймаю до себе на квартиру пожильців з дітьми (Н.-Лев., І, 1956, 597); Обладнав [Стійвода] собі в будинку правління кімнату.. і, щоб було веселіше, взяв собі в пожильці Громського (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 389).
2. розм. Те саме, що житель. Є мало міст, що так би їх пожильці Любили, як чудовий і суворий.. Ленінград! (Рильський, II, 1956, 178).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | пожилець | пожильці |
Родовий | пожильця | пожильців |
Давальний | пожильцеві, пожильцю | пожильцям |
Знахідний | пожильця | пожильців |
Орудний | пожильцем | пожильцями |
Місцевий | на/у пожильці, пожильцеві | на/у пожильцях |
Кличний | пожильцю | пожильці |