пожиття
ПОЖИТТЯ, я, с. , діал. 1. Спільне життя; співжиття. [Панса:] А знаєш, мама за ціле наше пожиття подружнє мене вразила раз лиш - тим, що вмерла... (Л. Укр., II, 1951, 458).
2. Прожиття, прожиток. Швидко він зживався з новим своїм місцем на старій землі - і підвертав її під себе: вона йому плодила, родила - ставало на пожиття його! (Мирний, II, 1954, 261).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | пожиття | |
Родовий | пожиття | |
Давальний | пожиттю | |
Знахідний | пожиття | |
Орудний | пожиттям | |
Місцевий | на/у пожитті | |
Кличний | пожиття |