пожовкнути
ПОЖОВКНУТИ, ну, неш; мин. ч. пожовк і пожовкнув, кла, ло. Док. до жовкнути. Захід зовсім поблід, пожовк (Мирний, І, 1954, 79); Стоять городи, мов у віночку.. Квасоля вже пожовкла (Коцюб., II, 1955, 15); Я зберігала їх [листи], пожовкли, а зберігала (Логв., Давні рани, 1961, 60); Бліде личко пожовкло, як віск (Черемш., Тв., 1960, 71); * Образно. Бий, юносте, кипучим джерелом! Настане час - поблякнеш ти напевне, пожовкнеш, ніби лист, і опадеш (Голов., Поезії, 1955, 43).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | пожовкну | пожовкнемо |
2 особа | пожовкнеш | пожовкнете |
3 особа | пожовкне | пожовкнуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | пожовк | пожовкли |
Жіночий рід | пожовкла | |
Середній рід | пожовкло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | пожовкнімо | |
2 особа | пожовкни | пожовкніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | пожовкши |