позакочуваний
ПОЗАКОЧУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до позакочувати; // у знач. прикм. Цей закуток.. видавався їй особливо мальовничим. Його колоритність доповнювали дівчата з позакочуваними рукавами та підтиканими спідницями (Вільде, Сестри.., 1958, 517).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | позакочуваний | позакочувана | позакочуване | позакочувані |
Родовий | позакочуваного | позакочуваної | позакочуваного | позакочуваних |
Давальний | позакочуваному | позакочуваній | позакочуваному | позакочуваним |
Знахідний | позакочуваний, позакочуваного | позакочувану | позакочуване | позакочувані, позакочуваних |
Орудний | позакочуваним | позакочуваною | позакочуваним | позакочуваними |
Місцевий | на/у позакочуваному, позакочуванім | на/у позакочуваній | на/у позакочуваному, позакочуванім | на/у позакочуваних |