позапираний
ПОЗАПИРАНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до позапирати1. Ані звуку, ані голосу, ані сліду живої людини, тілько замкнені двері, позапирані і фіранками позаслонювані вікна манять до себе (Фр., VII, 1951, 126); // позапирано, безос. присудк. сл. [Павло:] Хіба не можна хапнуть [цукор] ? [Горпина:] Чорта лисого хапнеш, коли все позапирано (Кроп., II, 1958, 239); - Нічого ані купити, ані тобі продати - хіба з-під поли,.. Все позамикано, позапирано (Еллан, II, 1958, 7).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | позапираний | позапирана | позапиране | позапирані |
Родовий | позапираного | позапираної | позапираного | позапираних |
Давальний | позапираному | позапираній | позапираному | позапираним |
Знахідний | позапираний, позапираного | позапирану | позапиране | позапирані, позапираних |
Орудний | позапираним | позапираною | позапираним | позапираними |
Місцевий | на/у позапираному, позапиранім | на/у позапираній | на/у позапираному, позапиранім | на/у позапираних |