позашлюбний
ПОЗАШЛЮБНИЙ, а, е. 1. Який існує, відбувається, народжений і т. ін. поза шлюбом. В дні бурхливо прожитої молодості він найбільше боявся зганьбити себе позашлюбними дітьми (Стельмах, І, 1962, 398).
2. Не пов'язаний з паруванням. В позашлюбний період самців [тритонів] можна відрізнити від самок, порівнюючи відносну довжину кінцівок (Визначник земноводних.., 1955, 26).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | позашлюбний | позашлюбна | позашлюбне | позашлюбні |
Родовий | позашлюбного | позашлюбної | позашлюбного | позашлюбних |
Давальний | позашлюбному | позашлюбній | позашлюбному | позашлюбним |
Знахідний | позашлюбний, позашлюбного | позашлюбну | позашлюбне | позашлюбні, позашлюбних |
Орудний | позашлюбним | позашлюбною | позашлюбним | позашлюбними |
Місцевий | на/у позашлюбному, позашлюбнім | на/у позашлюбній | на/у позашлюбному, позашлюбнім | на/у позашлюбних |