позва
ПОЗВА, и, ж. Те саме, що позов. Якось глузуючи, мовить становий: - Другим, бач, помагаєте позви всякі складати (Мирний, IV, 1955, 370); З нас має кожен розум свій: Євгеній, позвів не любивши, Усе, що в спадщину дістав, Їм [кредиторам] добровільно передав (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 34).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | позва | позви |
Родовий | позви | позв |
Давальний | позві | позвам |
Знахідний | позву | позви |
Орудний | позвою | позвами |
Місцевий | на/у позві | на/у позвах |
Кличний | позво | позви |