позводити
ПОЗВОДИТИ, джу, диш, док., перех. 1. Звести вниз усіх або багатьох. Копронідос мусив брати кожного ченця під плечі й позводив їх з сходів, а потім повів по алеї (Н.-Лев., III, 1956, 379).
2. Допомогти встати, піднятися; підвести всіх або багатьох. Попереду повезли батька.., а за ним його старшого сина Сандула, а за ним меншого сина Степана.. Позводили їх усіх трьох з возів і поприв'язували до стовпів (Н.-Лев., III, 1956, 278).
3. Спорудити, збудувати все або багато чого-небудь. Оті шпилі і куполи Багатий шляхтич не позводив. Їх світові на вічний подив Вкраїнські нуждарі звели! (Павл., Бистрина, 1959, 33).
4. Привести, зібрати з різних місць в одне всіх або багатьох. - Позводили [селяни] худобу назад в економію (Головко, II, 1957, 308).
5. Наблизити одне до одного, з'єднати одне з одним (усіх або багатьох, усе або багато чого-небудь); // Стулити краї, сторони, кінці чого-небудь. З-за дверей висунулось двоє дітей - чорні, замурзані, в якихсь ганчірках, замість сорочок, котрі вони якось соромливо позводили на грудях чорними рученятами, - бо застібок не було... (Мирний, II, 1954, 149).
@ Позводити кінці [з кінцями] - те саме, що Звести кінці [з кінцями] (див. кінець 1). Аби кінці з кінцями позводить (Номис, 1864, № 5217).
6. Привабити, спокусити всіх або багатьох. Пощо скаламутили ви [пани] наше життя, оголили й запаскудили наші гори, позводили наших дівчат..? (Хотк., II, 1966, 376).
@ Позводити з розуму (з ума, з глузду) - те саме, що Звести з розуму (з ума) (всіх або багатьох) (див. зводити). [Молодший лікар:] Затягнув він [Камо] усіх в зачароване коло і, здається, вже справді позводив з ума... (Лев., Драми.., 1967, 44); - Сама я не бачила його, - вихопилась Вутанька, - але, кажуть, красень там такий, матрос, по хуторах всіх дівчат з ума позводив (Гончар, II, 1959, 143).
7. Підраховуючи, зробити підсумок, обчислити все або багато чого-небудь. Герман Гольдкремер.. добув величезну рахункову книжку, щоби позводити рахунки за весь тиждень (Фр., VIII, 1952, 329); Рахунків тепер не посилаю, бо ще хазяйки їх не позводили (Л. Укр., V, 1956, 262).
@ Позводити рахунки - те саме, що Звести рахунки (порахунки) (з усіма або багатьма) (див. зводити). Почував [Гордій], що прийде той час, коли мусить зробитися все. Він знав, що сей час прийде. Знав це ще тоді, як утопилась Орися. І тепер він прийшов. У всякому разі треба позводити рахунки (Гр., II, 1963, 156).
8. Винищити, згубити всіх або багатьох, усе або багато чого-небудь. - На біса Щук пускаєш, пане-брате? - Озвавсь сусід, - ось потривай! Ти гірше тільки тим нашкодиш - Усіх Лящів позводиш: їх Щуки. заїдять... (Гл., Вибр., 1957, 79); - А тепер і бур'ян позводимо, щоб хто не дознався (Мирний, І, 1954, 247); // Занапастити всіх або багатьох, змарнувати все або багато чого-небудь. Що ті чвари, а що княжі січі Позводили життя чоловіче!.. (Мирний, V, 1955, 266).
@ Позводити з хазяйства (з хліба) - те саме, що Звести з хазяйства (з хліба) (всіх або багатьох) (див. зводити); Позводити на той світ - те саме, що Звести з світу (всіх або багатьох) (див. світ). Позводила [Пріська] на той світ аж трьох мужиків (Кв.-Осн., II, 1956, 175).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | позводжу | позводимо |
2 особа | позводиш | позводите |
3 особа | позводить | позводять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | позводив | позводили |
Жіночий рід | позводила | |
Середній рід | позводило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | позводьмо | |
2 особа | позводь | позводьте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | позводивши |