позлітка
ПОЗЛІТКА, и, ж., розм. 1. Те саме, що позумент.
2. Те саме, що сухозлітка; мішура. Киптар вишиваний шовками, саф'яном, з якимись камінчиками по ньому з позлітками (Хотк., II, 1966, 51); * Образно. Твій [боже] папа не святець, а пан політик, Що Кубу всю хотів би взяти в сіть Своїх словечок - плетениць-позліток (Павл., Пальм. віть, 1962, 69); *У порівн. Худющий Канюка: ніс у зморшках, загострився, вузькі щелепи просвічуються крізь бліду і тонку, мов позлітка, шкіру (Логв., Давні рани, 1961, 124).
3. перен. Облудний блиск, показна розкіш. В народу До всього слух тонкий. Відчує миттю, Що так, а що не так. Старе й мале. Правдиве слово прийме за своє, Але позлітку, хоч яку майстерну, Він геть на смітник викине (Вирган, Квіт. береги, 1950, 141).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | позлітка | позлітки |
Родовий | позлітки | позліток |
Давальний | позлітці | позліткам |
Знахідний | позлітку | позлітки |
Орудний | позліткою | позлітками |
Місцевий | на/у позлітці | на/у позлітках |
Кличний | позлітко | позлітки |