позір
ПОЗІР, зору, ч., діал. 1. Погляд. На Ватю несподівано впав м'який, щирий, кохаючий позір очей (Н.-Лев., IV, 1956, 178); Коли її втомлений погляд.. черкнув мій позір, мене покинула втома (Досв., Вибр., 1959, 20).
@ Давати позір на кого- що і без додатка - назирати, наглядати за ким-, чим-небудь. Просив [Герман] його давати позір на Готліба, щоби вчився і привикав до порядку (Фр., V, 1951, 287); - Я йду в село, Сандо, - сказала [мати]. - Давай позір на хату, щоб нічо [нічого] не пропало (Коб., III, 1956, 485); Війт з війтихою ходили понадвір'ю і давали позір, аби вояки їх не спалили (Черемш., Тв., 1960, 142); Для позору - те саме, що Про [людське (чуже і т. ін. )] око (див. око1). Поцілував старий Марусяк сина, благословив і пішов на Косів: купити що для позору.., аби не будити підозрінь (Хотк., II, 1966, 241); [І] на позір немає - зовсім немає. І на позір немає кавунів, а сіяв густо (Сл. Гр.); На перший позір - те саме, що На перший погляд (див. перший). Перша увійшла Зоня, а за нею він. Змінився, на перший позір, не дуже (Коб., І, 1956, 202); На позір: а) з першого враження. До розбудження гордості в його душі причинилося богато [багато] малих і на позір невинних обстоятельств [обставин] (Фр., VIII, 1952, 229); б) напоказ. З відчинених дверей на подвір'я падало світло, і ми вчотирьох стояли, наче навмисне, на позір людям, які - хто злякано, а хто здивовано - видивлялись на нас (Мур., Бук. повість, 1959, 19).
2. Вигляд. Високі, стрімкі береги тухольської кітловини покриті були темним смерековим лісом, що надавав самій долині позір ще більшого заглиблення і якоїсь пустинної тиші та відрубності від усього світу (Фр., VI, 1951, 22).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | позір | позори |
Родовий | позору | позорів |
Давальний | позорові, позору | позорам |
Знахідний | позір | позори |
Орудний | позором | позорами |
Місцевий | на/у позорі | на/у позорах |
Кличний | позоре | позори |