покалічитися
ПОКАЛІЧИТИСЯ, чуся, чишся, док. Стати калікою, завдати собі каліцтва; поранитися. [Гострохвостий:] Бодай я покалічився і навіть зарізався своїми ж бритвами, коли цьому правда (Н.-Лев., II, 1956, 492); Як пролазив Митруньо крізь пліт, то з поспіху роздер на собі сорочину й покалічився в личко (Март., Тв., 1954, 148); // перен. Знівечитися, зіпсуватися морально; змарнуватися. От він і зустрівся з своєю землею.. Хай за цю землю покалічилось його життя, але хай воно в інших не калічиться (Стельмах, II, 1962, 68).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | покалічуся | покалічимося |
2 особа | покалічишся | покалічитеся |
3 особа | покалічиться | покалічаться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | покалічився | покалічилися |
Жіночий рід | покалічилася | |
Середній рід | покалічилося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | покалічмося | |
2 особа | покалічся | покалічтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | покалічившись |