покачатися
ПОКАЧАТИСЯ, аюся, аєшся, док. 1. Перевертаючись, перевалюватися якийсь час з боку на бік на чому-небудь або в чому-небудь (про людей і тварин). А нехай, здоровий, зробить що Чіпка, - нехай з'їсть лишній шматок хліба, чи покачається в калюжі... (Мирний, І, 1949, 146); - Тут треба коні попасти, та й самі покачаємось в траві (Свидн., Люборацькі, 1955, 208); - Тільки ви он штани пригасіть, штани на вас тліють. .. - Ляж та покачайсь! (Гончар, II, 1959, 236); Свині вимиються чисто, Покачаються в піску (Позн., Ми зростаєм.., 1960, 77); // розм. Відпочиваючи, полежати. - Тепер, поки Параска буде.. чай готувати, ми підемо до кабінету, покачаємось трохи і покуримо (Мирний, IV, 1955, 367); - Мамо! годі вам спати! вставайте та в печі розтоплюйте! - крикнула й собі Мотря з полу, - а я трошки покачаюсь! (Н.-Лев., II, 1956, 289).
2. Почати котитися, впавши, звалившись звідки-небудь. Та спереду як турнув [кабан] Вовка головою! То так бідний старигань З гори й покачався... (Руд., Старий вовк, 1958, 12); * Образно. Вони [хатки], побігши з гори вниз, з переляком зупинились над самим стрімким місцем, боячись впасти, покачатись вниз і впірнути в таємничі води Дніпра (Коцюб., III, 1956, 43).
3. рідко. Побігти, кинутися, податися куди-небудь. Текля бігала по подвір'ї, вгледіла і покачалась до його, кричучи: «татко! тат-ко!» (Свидн., Люборацькі, 1955, 9).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | покачаюся | покачаємося |
2 особа | покачаєшся | покачаєтеся |
3 особа | покачається | покачаються |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | покачався | покачалися |
Жіночий рід | покачалася | |
Середній рід | покачалося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | покачаймося | |
2 особа | покачайся | покачайтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | покачавшись |