поквапитися
ПОКВАПИТИСЯ, плюся, пишся; мн. поквапляться; док. 1. Поспішити зробити що-небудь. [Предслава:] Пустіть мене! Убійці [убивці]! Розбишаки! Чи вже поквапились? Чи вже зробили Своє прокляте діло? (Фр., IX, 1952, 295); Тамара.. поквапилася відповісти (Хижняк, Тамара, 1959, 49); // Поспішити зробити що-небудь передчасно. Вересень заповідається теплий і сухий.. Дійдуть помідори, соняшники, квасоля. Хто поквапився і, боячись приморозків, позривав зелені помідори, тепер може каятись (Вільде, Сестри.., 1958, 335).
2. Швидко попрямувати, попростувати куди-небудь. Горпина підбігцем і приспівуючи поквапилася додому (Фр., І, 1955, 63); Застебнувся [Уотсон] і поквапився до зупинки таксі на Бессарабці (Хижняк, Килимок, 1961, 78).
3. на кого - що. Поласитися на когось, щось, спокуситися ким-, чим-небудь. Живі сюди [у пекло] примандровали, Бач, гиряві, чого хотять! Не дуже я на вас покваплюсь, Тут з мертвими ось не управлюсь, Що так над шиєю стоять (Котл., І, 1952, 132); [Xимка:] Що до якого часу дурна я була, поквапилася на великі обіцянки і согрішила перед богом, - то правда тому (Мирний, V, 1955, 249); [Денис:] Думаєш, що коли б ми не важились на придане, то Конон поквапився б на тебе? (Кроп., II, 1958, 461).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | покваплюся | поквапимося |
2 особа | поквапишся | поквапитеся |
3 особа | поквапиться | поквапляться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | поквапився | поквапилися |
Жіночий рід | поквапилася | |
Середній рід | поквапилося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поквапмося | |
2 особа | поквапся | покваптеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | поквапившись |