покваплювати
ПОКВАПЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПОКВАПИТИ, плю, пиш; мн. покваплять; док., перех. Спонукати когось до швидкого виконання чого-небудь, до прискорення якої-небудь дії. - Чого ж замовк? - покваплював єпископ. - Панну Кармелу збираються вкрасти (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 255); - Понесу сніданок нашим заступникам, а то вони натрудились... - Неси швидше, мамо, - поквапила її Орися (Стар., Облога.., 1961, 47); До лабораторій він забігав лише для того, щоб поквапити Лару (Шовк., Інженери, 1956, 101).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | покваплюю | покваплюємо |
2 особа | покваплюєш | покваплюєте |
3 особа | покваплює | покваплюють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | покваплюватиму | покваплюватимемо |
2 особа | покваплюватимеш | покваплюватимете |
3 особа | покваплюватиме | покваплюватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | покваплював | покваплювали |
Жіночий рід | покваплювала | |
Середній рід | покваплювало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | покваплюймо | |
2 особа | покваплюй | покваплюйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | покваплюючи | |
Минулий час | покваплювавши |