поквапний
ПОКВАПНИЙ, а, е. 1. Схильний квапитися; який поспішає зробити щось; якому властива квапливість, поспішність; поквапливий. - Угри не поквапні помагати нам, хоч і їм самим грозить та сама навала (Фр., VI, 1951, 51); Підлетів на змиленім коні поквапний джура (Кач., II, 1958, 463).
2. Сповнений квапливості; в якому виявляється квапливість; який відбувається, виконується, робиться квапливо, з поспіхом; поквапливий. Потім своїм звичайним поквапним способом обзивається [батько] до слуги (Фр., IV, 1950, 187); Пам'ятайте тільки, що ви теж будете такими, як ми, - стережіться вимовити поквапне слово (Ю. Янов., II, 1958, 22); Спереду в молочному світанку побачив [Захар] уже безкраї лани рудого сухого кукурудзиння. Безмежне, мовчазне і якесь недбало кинуте в поквапнім збиранні врожаю качанів (Ле, Право.., 1957, 18).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | поквапний | поквапна | поквапне | поквапні |
Родовий | поквапного | поквапної | поквапного | поквапних |
Давальний | поквапному | поквапній | поквапному | поквапним |
Знахідний | поквапний, поквапного | поквапну | поквапне | поквапні, поквапних |
Орудний | поквапним | поквапною | поквапним | поквапними |
Місцевий | на/у поквапному, поквапнім | на/у поквапній | на/у поквапному, поквапнім | на/у поквапних |