поклигати
ПОКЛИГАТИ, аю, аєш, док., розм. Піти повільно, ходою стомленої, знесиленої людини. Стоїть [парубок], як скам'янів, та побілів-побілів. І вже не скоро, дивлюсь, поклигав кудись, як неживий (Тесл., Вибр., 1950, 25); Сеспель вийшов з лікарні, похнюпившись поклигав вулицею. Нічого втішного йому не сказали (Збан., Сеспель, 1961, 439).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поклигаю | поклигаємо |
2 особа | поклигаєш | поклигаєте |
3 особа | поклигає | поклигають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | поклигав | поклигали |
Жіночий рід | поклигала | |
Середній рід | поклигало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поклигаймо | |
2 особа | поклигай | поклигайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | поклигавши |