поклювати
ПОКЛЮВАТИ, юю, юєш, док., перех. 1. З'їсти, хапаючи дзьобом все або багато чого-небудь (про птахів); подзьобати. Вже поклювали все насіння у нього [соняшника] горобці давно (Сос., І, 1957, 353); Став він [зайчик] півня підкликати: - Треба шашіль поклювати! (Нех., Казки.., 1958, 11).
2. Клювати якийсь час. Пролопотіла по лататті водяна курочка, зупинилась, поклювала щось.. і знову пострибала в ситняк (Мушк., День.., 1967, 73).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поклюю | поклюємо |
2 особа | поклюєш | поклюєте |
3 особа | поклює | поклюють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | поклював | поклювали |
Жіночий рід | поклювала | |
Середній рід | поклювало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поклюймо | |
2 особа | поклюй | поклюйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | поклювавши |