покопаний
ПОКОПАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до покопати. [Юнак (затурбовано) :] Еге-ге! Земля покопана. Забрали зброю... Справа не зовсім добра (Вас., Незібр. тв., 1941, 146); Гей-гей, воли, воли мої, Воли круторогі! Покопані й поорані Чумацькі дороги (Щог., Поезії, 1958, 435); Руна зелено-сріблясті, Червоні - при самій землі, Гай у синичому свисті. Покопані картоплі (Рильський, II, 1960, 52).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | покопаний | покопана | покопане | покопані |
Родовий | покопаного | покопаної | покопаного | покопаних |
Давальний | покопаному | покопаній | покопаному | покопаним |
Знахідний | покопаний, покопаного | покопану | покопане | покопані, покопаних |
Орудний | покопаним | покопаною | покопаним | покопаними |
Місцевий | на/у покопаному, покопанім | на/у покопаній | на/у покопаному, покопанім | на/у покопаних |