покороблений
ПОКОРОБЛЕНИЙ, а, е. Який покоробився. Бійці шарудять покоробленими чобітьми (Гончар, III, 1959, 168); Головне - знайти серед рівних і гладеньких плиток покороблені, з тріщинами, тобто браковані (Рад. Укр., 24. VI 1961, 2).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | покороблений | покороблена | покороблене | покороблені |
Родовий | покоробленого | покоробленої | покоробленого | покороблених |
Давальний | покоробленому | покоробленій | покоробленому | покоробленим |
Знахідний | покороблений, покоробленого | покороблену | покороблене | покороблені, покороблених |
Орудний | покоробленим | покоробленою | покоробленим | покоробленими |
Місцевий | на/у покоробленому, покоробленім | на/у покоробленій | на/у покоробленому, покоробленім | на/у покороблених |