покоситися
ПОКОСИТИСЯ1, ошуся, осишся, док., розм. Те саме, що покосити1 1, 2.
ПОКОСИТИСЯ2, ошуся, осишся, док. 1. Ставати косим (у 2, 3 знач.). Вікна покосились, двері понижчали й трохи ввійшли в землю (Н.-Лев., II, 1956, 256); * У порівн. Після другої [чарки] лице Василеве помуріло [побуріло], очі наче покосилися (Мирний, IV, 1955, 131).
2. на кого-що. Подивитися збоку, скоса. Підпарубок спаленів і мовчки покосився на Докію (Стельмах, II, 1962, 392); Проковтне [Данько] хліб і знову відкусить, і знову покоситься на шматок, чи багато зосталось (Гончар, Таврія, 1952, 74); // чим. Подивитися неприязно, вороже. Он скільки списав [Ордін-Нащокін] паперу. Недобре покосився боярин оком на стіл, завалений сувоями пергаментних списків (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 261).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | покошуся | покосимося |
2 особа | покосишся | покоситеся |
3 особа | покоситься | покосяться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | покосився | покосилися |
Жіночий рід | покосилася | |
Середній рід | покосилося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | покосімося | |
2 особа | покосися | покосіться |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | покосившись |