покрикувати
ПОКРИКУВАТИ, ую, уєш і рідко ПОКРИКАТИ, аю, аєш, недок. 1. Кричати (у 1-4 знач.) час від часу. Бувало, літом і зимою Музика тне, вино рікою .. А князь аж синій похожає, Та сам несмілих наливає, Та ще й покрикує «віват!» (Шевч., II, 1963, 25); Серединою вулиці, підскакуючи на вибоїнах, мчали санки, покрикували візники, тендітно дзвеніли дрібні дзвіночки на упряжі (Збан., Сеспель, 1961, 258); Уночі сови та сичі покрикували у йому [палаці] на всю околицю (Мирний, III, 1954, 293).
2. на кого і без додатка. Кричати час від часу на когось, примушуючи щось робити; командувати ким-небудь, підганяти когось, розпоряджатися. Мовчки, похмуро їв він хліб з часником та часом сердито покрикував на дітей (Коцюб., І, 1955, 438); Майже рівночасно з жінками перестали стукати й молотники. - Ану, живо один з другим! Рушайтеся! Рушайтеся! - покрикали панські доглядачі (Фр., III, 1950, 271); Опинившись на небезпечному посту, він якось увесь зібрався, швидко прохмелився і покрикував уже на свого підручного енергійно і владно (Гончар, III, 1959, 150); Кирило покрикував на конята, а сам ішов за боронами, піднімав їх час від часу і вибирав кільчастий дріт, що зачіплювався за зубки (Ірчан, II, 1958, 84).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | покрикую | покрикуємо |
2 особа | покрикуєш | покрикуєте |
3 особа | покрикує | покрикують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | покрикуватиму | покрикуватимемо |
2 особа | покрикуватимеш | покрикуватимете |
3 особа | покрикуватиме | покрикуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | покрикував | покрикували |
Жіночий рід | покрикувала | |
Середній рід | покрикувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | покрикуймо | |
2 особа | покрикуй | покрикуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | покрикуючи | |
Минулий час | покрикувавши |