покірливий
ПОКІРЛИВИЙ, а, е. Те саме, що покірний. Лукина пішла через греблю з Іваном, наче покірлива овечка (Н.-Лев., III, 1956, 344); Покірливі були [якути], плохі, боялись кожного (Л. Укр., І, 1951, 404); Жанна стала тихою й покірливою, примушувала себе робити все так, як того хотів Борис (М. Ю. Тарн., Як на.. ниві, 1958, 42).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | покірливий | покірлива | покірливе | покірливі |
Родовий | покірливого | покірливої | покірливого | покірливих |
Давальний | покірливому | покірливій | покірливому | покірливим |
Знахідний | покірливий, покірливого | покірливу | покірливе | покірливі, покірливих |
Орудний | покірливим | покірливою | покірливим | покірливими |
Місцевий | на/у покірливому, покірливім | на/у покірливій | на/у покірливому, покірливім | на/у покірливих |