полковництво
ПОЛКОВНИЦТВО, а, с. Посада полковника (у 2 знач.). - Уже й чуприна біла,.. доживав би віку на полковництві: так, отже, захотілося на старість гетьманувати (П. Куліш, Вибр., 1969, 56).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | полковництво | полковництва |
Родовий | полковництва | полковництв |
Давальний | полковництву | полковництвам |
Знахідний | полковництво | полковництва |
Орудний | полковництвом | полковництвами |
Місцевий | на/у полковництві | на/у полковництвах |
Кличний | полковництво | полковництва |