полоняник
ПОЛОНЯНИК, а, ч. , фольк., заст. Полонений (у 2 знач.). - Тухольці полоняника візьмуть, а мене проженуть! (Фр., VI, 1951, 106).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | полоняник | полоняники |
Родовий | полоняника | полоняників |
Давальний | полоняникові, полонянику | полоняникам |
Знахідний | полоняника | полоняників |
Орудний | полоняником | полоняниками |
Місцевий | на/у полонянику, полоняникові | на/у полоняниках |
Кличний | полонянику | полоняники |