полонізація
ПОЛОНІЗАЦІЯ, ї, ж. Дія і стан за знач. полонізувати і полонізуватися. Польська шляхта покладає свої сили на полонізацію та латинщення [латинізацію] русинів, грається єзуїтськими комітетами (Н.-Лев., II, 1956, 393); Частина її [«ходачкової шляхти»] внаслідок давньої полонізації краю закидала між собою по-польськи і навіть сповідувала католицьку віру (Рильський, Веч. розмови, 1964, 65); Боротьба проти соціального гніту та проти полонізації на Україні і в Білорусії [у 2 пол. XVI ст.] зумовила розвиток національно-культурного руху, який знайшов своє відбиття і в літературі (Іст. укр. літ.. І, 1954, 61).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | полонізація | полонізації |
Родовий | полонізації | полонізацій |
Давальний | полонізації | полонізаціям |
Знахідний | полонізацію | полонізації |
Орудний | полонізацією | полонізаціями |
Місцевий | на/у полонізації | на/у полонізаціях |
Кличний | полонізаціє | полонізації |