полохливо
ПОЛОХЛИВО. Присл. до полохливий. Він виглянув у сіни, причинив двері й усе полохливо оглядався на всі боки (Н.-Лев., III, 1956, 156); Даремно ворог б'є на сполох полохливо, - його безсилий дзвін стихає на горах... (Сос., І, 1957, 53); * Образно. На осяяне поле впали од копиць тіні і полохливо тремтять (Коцюб., II, 1955, 64).