полумацьок
ПОЛУМАЦЬОК, цька, ч. , заст. На Україні у XVII - XIX ст. - міра ваги сипких тіл, що дорівнювала близько 31 кілограма; // Низька широка, подібна до миски, посудина, що має таку міру. Давав полумацьок вівса (Сл. Гр.); * У порівн. Бідні були дівчата. Без.. маєтку,.. без уроди, якісь косоокі, з великими губами, низенькі, як полумацьки (Фр., III, 1950, 97).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | полумацьок | полумацьки |
Родовий | полумацька | полумацьків |
Давальний | полумацькові, полумацьку | полумацькам |
Знахідний | полумацьок | полумацьки |
Орудний | полумацьком | полумацьками |
Місцевий | на/у полумацьку | на/у полумацьках |
Кличний | полумацьку | полумацьки |