полюбовний
ПОЛЮБОВНИЙ, а, е, розм. 1. Заснований на взаємній домовленості. Брати в полюбовній згоді довершили поділ (Фр.,VI, 1951, 203); - Там [у судовому «Положенні»] чорним по білому написано, що незалежно від полюбовної згоди поміщик може в усякий час вимагати від селян обміну необхідної йому землі (Стельмах, І, 1962, 348).
2. Сповнений любові (у 2 знач.); ласкавий, ніжний. Прагнень юності щоденних, Полюбовних слів, Наших дум, присвят пісенних Чую знову спів (Ус., Листя.., 1956, 106).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | полюбовний | полюбовна | полюбовне | полюбовні |
Родовий | полюбовного | полюбовної | полюбовного | полюбовних |
Давальний | полюбовному | полюбовній | полюбовному | полюбовним |
Знахідний | полюбовний, полюбовного | полюбовну | полюбовне | полюбовні, полюбовних |
Орудний | полюбовним | полюбовною | полюбовним | полюбовними |
Місцевий | на/у полюбовному, полюбовнім | на/у полюбовній | на/у полюбовному, полюбовнім | на/у полюбовних |