полюбуватися
ПОЛЮБУВАТИСЯ, уюся, уєшся, док., ким, чим, на кого - що і без додатка. 1. Любуватися (у 1 знач.) якийсь час. Полюбувавшись обновою, Петрик враз затих, зітхнув і почав розстібати сорочку (Збан., Малин. дзвін, 1958, 166); - Хіба піти? - дума [Чіпка]. - Піду... Її не побачу, - на поле полюбуюся... (Мирний, І, 1949, 164).
2. у знач. вигукового слова, перев. наказ. сп. полюбуйся, полюбуйтеся. Виражає докір, обурення, подив і т. ін. Сергій Сергійович узяв фотокартку й до дітей: -Щойно я одержав листа з Казахстану.. Полюбуйтеся! - і, посміхаючись у вуса, передав дітям фотокартку (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 20); [Сестра Серахвима:] Полюбуйтеся тепер дочкою своєю! полюбуйтеся черницею, що з козаком намірялась мандрувати... (Мирний, V, 1955, 115).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | полюбуюся | полюбуємося |
2 особа | полюбуєшся | полюбуєтеся |
3 особа | полюбується | полюбуються |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | полюбувався | полюбувалися |
Жіночий рід | полюбувалася | |
Середній рід | полюбувалося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | полюбуймося | |
2 особа | полюбуйся | полюбуйтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | полюбувавшись |