полірований
ПОЛІРОВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до полірувати. Блищала полірована під явір лава присяжних суддів, мов дзеркало (Фр., VI, 1951, 266); * Образно. Учні уважно оглядали жовтий, полірований дощами й вітрилами хрест (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 16); // у знач. прикм. Моряки подарували щасливим батькам гарненьку поліровану колиску роботи корабельного тесляра (Тулуб, В степу.., 1964, 343); Кімната обставлена міськими меблями; полірована дзеркальна шафа переблискується з нікелевим ліжком (Вол., Місячне срібло, 1961, 200); * Образно. Навіть поліровану лисину і провінціальні вуса простила б Максиму Ганна Дмитрівна (Коп., Дуже добре, 1937, 27).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | полірований | полірована | поліроване | поліровані |
Родовий | полірованого | полірованої | полірованого | полірованих |
Давальний | полірованому | полірованій | полірованому | полірованим |
Знахідний | полірований, полірованого | поліровану | поліроване | поліровані, полірованих |
Орудний | полірованим | полірованою | полірованим | полірованими |
Місцевий | на/у полірованому, полірованім | на/у полірованій | на/у полірованому, полірованім | на/у полірованих |