поліський
ПОЛІСЬКИЙ, а, е. Прикм. до полісся і Полісся. Ніякого війська ніколи в цьому глухому поліському містечку [Стародубі] не стояло (Смолич, II, 1953, 38); Всі чотири українських фронти від поліських боліт до самого Чорного моря знялись помахом єдиної руки й рушили на Захід (Довж., І, 1958, 355); Наш чудовий поліський край прославляють трудовими подвигами тисячі трудівників полів (Хлібороб Укр., 6, 1967, 4); Вироби з поліського кришталю все ширше знаходять попит у широких кіл населення (Рад. Укр., 16.I 1965, 3); // Власт. поліссю і Поліссю. Шкода, що вчора цілий день ішов дощ - уже тая проклята поліська осінь! (Л. Укр., III, 1952, 663).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | поліський | поліська | поліське | поліські |
Родовий | поліського | поліської | поліського | поліських |
Давальний | поліському | поліській | поліському | поліським |
Знахідний | поліський, поліського | поліську | поліське | поліські, поліських |
Орудний | поліським | поліською | поліським | поліськими |
Місцевий | на/у поліському, поліськім | на/у поліській | на/у поліському, поліськім | на/у поліських |