політемігрант
ПОЛІТЕМІГРАНТ, а, ч. Скорочення: політичний емігрант. Бойовим центром колишніх полонених та політемігрантів стала Російська комуністична група у Будапешті (Ком. Укр., 3, 1969, 83); [Анна-Марія] - дочка німецьких політемігрантів, які виїхали з Німеччини на початку 20-х років (Літ. Укр., 5. IX 1969, 4); Матеріальне становище політемігранта Драгоманова було надто скрутним (М. Ол., Туди, де бій, 1971, 138).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | політемігрант | політемігранти |
Родовий | політемігранта | політемігрантів |
Давальний | політемігрантові, політемігранту | політемігрантам |
Знахідний | політемігранта | політемігрантів |
Орудний | політемігрантом | політемігрантами |
Місцевий | на/у політемігранті, політемігрантові | на/у політемігрантах |
Кличний | політемігранте | політемігранти |