політехнічний
ПОЛІТЕХНІЧНИЙ, а, е. 1. Пов'язаний з вивченням і застосуванням різних галузей техніки. По закінченні десятого класу Поля поїхала до рідного міста, щоб поступити там в політехнічний інститут (Автом., Щастя.., 1959, 8).
2. Стос. до політехнізму. Загальноосвітні предмети діти вивчають у середніх політехнічних школах (Мист., 1, 1966, 22); Питання про політехнічну освіту вирішене, в основному, нашою програмою партії.. (Ленін, 42, 1974, 310); В останні роки в зв'язку із запровадженням політехнічного навчання розширилась тематика досліджень з проблем розуміння (Рад. психол. наука.., 1958, 408).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | політехнічний | політехнічна | політехнічне | політехнічні |
Родовий | політехнічного | політехнічної | політехнічного | політехнічних |
Давальний | політехнічному | політехнічній | політехнічному | політехнічним |
Знахідний | політехнічний, політехнічного | політехнічну | політехнічне | політехнічні, політехнічних |
Орудний | політехнічним | політехнічною | політехнічним | політехнічними |
Місцевий | на/у політехнічному, політехнічнім | на/у політехнічній | на/у політехнічному, політехнічнім | на/у політехнічних |