політура
ПОЛІТУРА, и, ж. 1. Вид лаку, що являє собою розчин смолистих речовин у спирті і використовується для полірування виробів з дерева. Ні слова не сказавши, махнув [третьокласник] у столярню і вніс політуру (Свидн., Люборацькі, 1955, 152); Двері блищали від політури та від мідяних почищених ручок (Гр., Без хліба.., 1958, 83).
2. Глянець, лиск, наведений поліруванням, лакуванням. Його [олівця] жовта політура полискувалася до сонця (Фр., І, 1955, 238).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | політура | політури |
Родовий | політури | політур |
Давальний | політурі | політурам |
Знахідний | політуру | політури |
Орудний | політурою | політурами |
Місцевий | на/у політурі | на/у політурах |
Кличний | політуро | політури |