поліцеймейстер
ПОЛІЦЕЙМЕЙСТЕР, а, ч., дорев. Те саме, що поліцмейстер. Він [десятник] як крикне: «..До самого Поліцеймейстера доставлю!» (Мирний, V, 1955, 293); Начальник канцелярії оренбурзького губернатора попередив оренбурзького поліцеймейстера, що незабаром до Оренбурга мають прибути 67 політичних (Життя і тв. Т. Г. Шевченка, 1959, 420).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | поліцеймейстер | поліцеймейстери |
Родовий | поліцеймейстера | поліцеймейстерів |
Давальний | поліцеймейстерові, поліцеймейстеру | поліцеймейстерам |
Знахідний | поліцеймейстера | поліцеймейстерів |
Орудний | поліцеймейстером | поліцеймейстерами |
Місцевий | на/у поліцеймейстері, поліцеймейстерові | на/у поліцеймейстерах |
Кличний | поліцеймейстере | поліцеймейстери |