поморгувати
ПОМОРГУВАТИ, ую, уєш, недок. Моргати злегка або час від часу. Антосьо піднявсь на ноги і стоїть ні живий ні мертвий; цензор вже поморгує, а учитель мовчки переглянув [зошит] і кинув в очі: - Лучче [краще] старайся! (Свидн., Люборацькі, 1955, 114); - Галю, сюди! Галю, мерщій сюди! - і покивує, і поморгує Івась (Мирний, IV, 1955, 96); Ще в світанковому повітрі ніщо не шерхне, ще зорі поморгують у.. небі.., а вже по хатах то тут, то там засвічуються каганці (Тют., Вир, 1964, 107).
Поморгувати вусами (усами, вусом і т. ін. ) - рухати, ворушити вусами час від часу. А кіт знай хвостом помахує та усами поморгує, та що є духу нявчить (Кв.-Осн., II, 1956, 196); Яким Іванович Потопальський... посміхається, поморгує вусами, великою рукою збирає із колосочків жовтий пилок - красу польову (Збан., Сеспель, 1961, 220); Поморгувати очима - раз у раз розкривати й закривати очі від подиву, розгубленості, ніяковості і т. ін. Дідусь не заперечував. Чухав тільки за вухом, біля лисини, поморгував сміхотливо очима (Збан., Мор. чайка, 1959, 27).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поморгую | поморгуємо |
2 особа | поморгуєш | поморгуєте |
3 особа | поморгує | поморгують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поморгуватиму | поморгуватимемо |
2 особа | поморгуватимеш | поморгуватимете |
3 особа | поморгуватиме | поморгуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | поморгував | поморгували |
Жіночий рід | поморгувала | |
Середній рід | поморгувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поморгуймо | |
2 особа | поморгуй | поморгуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | поморгуючи | |
Минулий час | поморгувавши |