поморщений
ПОМОРЩЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до поморщити. Лице, Недавно ще поморщене грижею І втомою, тепер мов просіяло (Фр., X, 1954, 370); - То як, Левку?- націлюються на нього поморщені прихованим лукавством бровенята (Стельмах, I, 1962, 54); Одна [з гуцулок] дала унучі [онучі], друга постоли, файно поморщені та пофарбовані (Хотк., II, 1966, 15).
2. у знач. прикм. Який поморщився. Отець Артемій позіхнув і негарно роззявив свого широкого рота, широко розтягнувши поморщені синюваті уста (Н.-Лев., IV, 1956, 41); Марія жадібно, не зводячи очей, дивилася в сухе, поморщене обличчя столітньої баби (Головко, II, 1957, 148); Поморщене плесо ріки то сліпуче лисніло, то, стужавівши, матово грало сонячним пилом (Стельмах, І, 1962, 411).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | поморщений | поморщена | поморщене | поморщені |
Родовий | поморщеного | поморщеної | поморщеного | поморщених |
Давальний | поморщеному | поморщеній | поморщеному | поморщеним |
Знахідний | поморщений, поморщеного | поморщену | поморщене | поморщені, поморщених |
Орудний | поморщеним | поморщеною | поморщеним | поморщеними |
Місцевий | на/у поморщеному, поморщенім | на/у поморщеній | на/у поморщеному, поморщенім | на/у поморщених |